Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 911/2002/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"на постановувід 03.12.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/2002/13за позовомзаступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській областідоДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"простягнення 3 035 968,00 грн,у судове засідання прибули представники:відповідачаКорчук О.В. (дов. від 20.01.2015 № 20-01/02),прокурорГудименко Ю.В. (посвідчення від 21.01.2013 № 014715),заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення прокурора, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 3035968,00 грн, визначивши відповідну суму збитками, завданими державі внаслідок використання вод без дозволу на спеціальне водокористування.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2013 (суддя О. Рябцева), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 (колегія суддів: С.Гончарова, В.Куксов, Р.Самсін), позов задоволений у повному обсязі шляхом присудження до стягнення з відповідача: в доход спеціального фонду Державного бюджету України 910790,40 грн збитків; в доход спеціального фонду місцевого бюджету Хоростківської міської ради 1517984,00 грн збитків; в доход спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради 607193,60 грн збитків.

Судові рішення мотивовані наступним.

За результатами проведеної у період з 22.03.2012 по 30.03.2012 перевірки № 351 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.03.2012, згідно з яким встановлено, що в порушення вимог статті 49 Водного кодексу України забір води Хоростківським місцем провадження діяльності ДП "Укрспирт" (далі - Хоростківським МПД) з р. Голодні стави та скид її у р. Голодні стави, забір води із 6-ти експлуатаційних свердловин на воду, здійснюються без дозволу на спеціальне водокористування. За період з 10.08.2011 по 28.11.2011 Хоростківським МПД експлуатувалась свердловина № 1 (забрано 2020 м. куб.), свердловина № 4 (забрано 14 м. куб.) та свердловина № 5 (забрано 4361 м. куб.).

Також у вказаному акті перевірки зазначено, що облік забору підземної води здійснювався у журналі встановленої форми ПОД-11 на підставі показів лічильників СТВ-80 у кількості 6 шт., які не повірені. Облік забору поверхневих вод, облік скиду підземних та поверхневих вод здійснювався розрахунковим методом, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод не здійснювався, що є порушенням п. 7 ст. 44 Водного кодексу України.

Документи на спеціальне водокористування у відповідача на час складення акта перевірки були відсутні. Зазначений факт відповідачем не спростований.

Використання Хоростківським МПД підземних та поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування також підтверджується постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04.12.2012 у справі 1904/2760/2012.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Хоростківським МПД з жовтня 2011 року по грудень 2011 року без спеціального дозволу було використано 14000 м. куб. підземних вод та 142300 м. куб. поверхневих вод, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.03.2012, журналами обліку використаної води форми ПОД-11 та податковою декларацією збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод від 01.02.2012 відповідача.

Необхідною умовою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів, є встановлення самого факту вчинення особою правопорушення, тобто факту самовільного використання водних ресурсів та їх обсягів.

Згідно з п. 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика), Методикою встановлений порядок визначення розмірів відшкодування збитків, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Матеріали справи містять належні докази самовільного використання відповідачем водних ресурсів без отримання дозвільних документів та докази, що підтверджують обсяг використаної води, а тому вина відповідача у заподіянні державі заявлених прокурором до стягнення збитків є доведеною.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач при визначенні розміру збитків, спричинених відповідачем навколишньому природному середовищу внаслідок відсутності дозволів на спеціальне водокористування, застосовує Методику.

Розрахунок заявлених прокурором до стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води, є арифметично правильним.

Разом з тим, відповідач платіжними дорученнями № 183 від 17.11.2011 на суму 4184,04 грн та № 1205 від 16.02.2012 на суму 148702,36 грн сплатив збір за спеціальне використання води за 3-й квартал 2011 року та за 4-й квартал 2011 року.

Однак, необґрунтованими є посилання відповідача на те, що ним відповідно до положень ст.ст. 327.1, 327.3 Податкового кодексу України здійснене нарахування та сплата збору за спеціальне використання води на Хоростківському МПД у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води, а тому покладення на нього обов'язку зі сплаті заявлених прокурором збитків є неприпустимим, так як згідно з ч. 2 ст. 111 Водного кодексу України відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Отже, сплата відповідачем збору за спеціальне водокористування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення водного законодавства.

З посиланням на вказане вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у заявленому прокурором розмірі.

При цьому, судами зазначено, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

З огляду на вказане, судами присуджено до стягнення з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України суму у розмірі 910790,40 грн (30%), до спеціального фонду Хоростківської міської ради - 1517984,00 грн (50%) та до спеціального фонду місцевого бюджету Тернопільської обласної ради - 607193,60 грн (20%).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує на використанні ним надр без спеціального дозволу у відповідності до ст. 23 Кодексу України про надра та на недоведенні позивачем факту настання шкоди для держави від використання відповідачем води без спеціального дозволу. Крім цього, відповідач зазначає про понесення ним відповідальності за використання води без спеціального дозволу у формі сплати збору за використання води без спеціального дозволу у відповідності до п. 327.3 Податкового кодексу України, що на думку останнього, виключає можливість стягнення з нього заявленої прокурором до стягнення суми коштів.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а відповідачем не заперечується факт використання ним за період з жовтня по грудень 2011 року 14000 м. куб. підземних вод та 142300 м. куб. поверхневих за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування, отримання якого є необхідним для забору води з природного або створеного штучно елементу довкілля, в якому зосереджуються води (ст.ст. 1, 48, 49 Водного кодексу України) та дозвіл на видобування прісних підземних вод (ст. 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними дозвільними документами, з огляду на що, виконання або невиконання відповідачем умови, передбаченої ст. 23 Кодексу України про надра, з якою закон пов'язує можливість видобування підземних прісних вод без дозволу на користування надрами, не звільняє відповідача від передбаченої законодавством відповідальності за забір води без дозволу на спеціальне водокористування.

У постанові Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012 наведена позиція, відповідно до якої факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування законодавством визначається самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Зазначеною постановою Верховного Суду України підтверджена також і правомірність, визначеної п. 9.1 Методики, формули розрахунку розміру відповідних збитків.

Статтею 11128 ГПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України, а тому посилання відповідача на необхідність доведення прокурором як факту використання води без спеціального дозволу так і факту настання збитків (шкоди) для держави у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, колегією Вищого господарського суду України до уваги не приймаються.

Разом з тим, згідно з положеннями ч.2 ст.111 Водного кодексу України відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних осіб від збору за спеціальне водокористування.

Отже, обов'язок відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, наступає незалежно від факту сплати передбаченого п. 327.3 Податкового кодексу України збору за забір води (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування).

З огляду на вказане вище та враховуючи відповідність розрахунку позовних вимог визначеній п.9.1 Методики формулі, правомірність якої підтверджена Верховним Судом України, підстав для скасування або зміни рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі № 911/2002/13 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

В. Харченко